Глобальні фондові індекси та курс євро продемонстрували зростання на тлі новин про укладення рамкової торговельної угоди між Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Угода, що встановлює 15%-ві мита на більшість товарів, принесла ринкам довгоочікувану ясність та зменшила побоювання щодо повномасштабної торговельної війни. Про це у понеділок, 28 липня, повідомляє агентство Reuters.
Деталі угоди та реакція ринку
Згідно з повідомленням, США та ЄС у неділю, 27 липня, уклали угоду, яка фіксує імпортне мито на рівні 15%. Це вдвічі менше, ніж 30%-ві тарифи, якими раніше погрожував президент Дональд Трамп, і сталося через тиждень після аналогічної домовленості з Японією.
Ринки відреагували на новину позитивно: ф'ючерси на європейські індекси зросли на понад 1%, а на американські S&P 500 та Nasdaq — на 0,5−0,6%. Курс євро зміцнився відносно долара, фунта та єни. Азійські ринки також показали зростання, тоді як японський Nikkei дещо знизився після досягнення річного максимуму минулого тижня.
Повернення до передбачуваності
Хоча 15%-ве мито все ще вважається високим порівняно з надіями на нульові тарифи, для бізнесу та інвесторів це кращий сценарій, ніж загроза 30%-х мит та повна невизначеність.
«Тепер основний ризик був знятий. Ринки сприймають це як знак стабільності та передбачуваності, які повертаються в торгову політику», — зазначив Марк Велан, керівник інвестицій в Lucerne Asset Management.
Водночас деякі аналітики закликають до обережності.
«Багато хороших новин вже закладено в ціни», — вважає валютний стратег Bank of Singapore Сім Мох Сіонг.
Угода між США та ЄС, які разом становлять майже третину світової торгівлі, дозволяє уникнути більш масштабного торговельного конфлікту між ключовими союзниками.
Нова архітектура світової торгівлі: що означає угода США та ЄС
Укладення угод США спочатку з Японією, а тепер і з Європейським Союзом, на однакових базових умовах (близько 15% мита), свідчить про формування нової архітектури світової торгівлі за адміністрації Трампа. Замість складних багатосторонніх угод в рамках СОТ, Вашингтон перейшов до моделі двосторонніх домовленостей, де він використовує свою економічну міць для встановлення нової, вищої «ціни входу» на свій ринок.
Цей підхід має кілька ключових рис:
- Керований протекціонізм: Замість хаотичної торговельної війни, США, схоже, прагнуть встановити єдиний, хоч і високий, тарифний бар'єр для своїх ключових партнерів.
- Тиск на Китай: Уклавши угоди з Японією та ЄС, Вашингтон посилює тиск на Китай, який залишається головною мішенню. Тепер Пекін опиняється в ізоляції і змушений домовлятися на менш вигідних для себе умовах.
- «Краще, ніж могло бути»: Реакція ринків показує, що для бізнесу та інвесторів навіть високі, але передбачувані мита є кращими, ніж повна невизначеність та загроза ще гірших сценаріїв.
