Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства презентувало проєкт «Стратегії зайнятості до 2030 року». Головна мета документа — подолати кадровий голод, спричинений війною та міграцією, шляхом залучення до роботи щонайменше 2 мільйонів громадян із категорії економічно неактивного населення. Про це під час презентації повідомила заступниця міністра Дарія Марчак, пише Укрінформ 12 грудня.
► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Демографічна криза та «прихований» ресурс
Ситуація на ринку праці залишається критичною через структурні втрати населення.
- На підконтрольних територіях проживає близько 31 млн осіб (проти 42 млн до вторгнення).
- Станом на жовтень 2025 року рівень безробіття становить 11,3%.
- Близько 12,5 млн громадян віком від 15 років залишаються економічно неактивними.
Саме у цій групі (12,5 млн) уряд вбачає потенціал для відновлення економіки. Сюди входять пенсіонери, молодь, люди, які доглядають за родичами, та інші категорії, які наразі не працюють і не шукають роботу.
Ключові інструменти Стратегії
Для досягнення мети у 2 млн нових працівників уряд пропонує комплексний підхід:
- Цифровізація та прогнозування: Запуск ІТ-платформи «Обрій». Вона має прогнозувати потреби роботодавців на 5−10 років вперед. Це стане основою для формування держзамовлення в освіті.
- Освіта під ринок: Модернізація системи профорієнтації, розвиток дуальної освіти (навчання + робота) та перекваліфікація дорослих.
- Інклюзія: Боротьба зі стереотипами при наймі (ейджизм, гендерні упередження) та створення інклюзивної інфраструктури.
- Реформа інституцій: Трансформація Державної служби зайнятості та Держпраці, а також передача частини повноважень територіальним громадам для локального аналізу ринку.
Критика: Стратегія не бачить сучасної праці?
Голова профільного комітету ВРУ Галина Третьякова розкритикувала проєкт за застарілі підходи. На її думку, документ ігнорує реальні формати, в яких вже працюють українці, але які часто залишаються у «сірій» зоні або не регулюються належним чином:
- Дистанційна робота;
- Фріланс, аутсорсинг та аутстафінг;
- Комбінована зайнятість.
Третьякова наполягає на лібералізації ринку праці, де держава має мінімально втручатися у відносини між працівником і роботодавцем.
