Наразі 6 із 27 держав-членів ЄС продовжують використовувати власні грошові одиниці замість переходу на євро. Про це повідомляє портал Visual Capitalist 12 січня.
Де ще немає євро?
Попри те, що Болгарія офіційно стала 21-м членом єврозони, значна частина Європейського Союзу залишає власну валюту. До блоку держав, які зберігають національні гроші, входять як скандинавські країни, так і великі економіки Східної Європи:
- Польща (злотий);
- Чехія (крона);
- Угорщина (форінт);
- Румунія (лей);
- Швеція (крона);
- Данія (крона).
Таким чином, хоча євро використовують вже близько 350 мільйонів людей, майже чверть країн-членів союзу наразі керують своєю монетарною політикою самостійно.
Болгарія обрала інтеграцію
Для Болгарії перехід на євро став завершенням тривалого шляху інтеграції, слідом за Хорватією, яка зробила це у 2023 році. Прихильники цього кроку в Софії аргументували відмову від лева необхідністю поглиблення торгівлі та економічної безпеки на тлі геополітичної напруги через війну Росії проти України.
Водночас у суспільстві зберігалися побоювання, що євро може спровокувати інфляцію, хоча історична статистика не підтверджує тривалого зростання цін після зміни валюти. Громадська думка в країні розділилася приблизно порівну.
Пострадянський простір
Три балтійські держави — Естонія, Латвія та Литва — повністю перейшли на євро ще у 2011−2015 роках.
Натомість найбільші пострадянські країни, що не входять до ЄС (Росія, Україна, Білорусь), продовжують користуватися національними валютами.
Чому країни не поспішають переходити на євро
Згідно з договорами про вступ до ЄС, усі нові члени (крім Данії) юридично зобов'язані з часом перейти на євро. Проте терміни цього переходу не встановлені.
Польща, Чехія та Угорщина використовують цю лазівку, щоб зберігати контроль над власною економікою. Наявність національної валюти дозволяє їхнім центральним банкам самостійно реагувати на кризи: наприклад, девальвувати валюту для підтримки експортерів або змінювати облікові ставки незалежно від рішень Європейського центрального банку у Франкфурті. Для цих країн збереження злотого чи крони є питанням економічного суверенітету та інструментом гнучкості, яким вони поки що не готові пожертвувати заради глибшої інтеграції.
