Попри заяви про розробку європейськими партнерами альтернативного механізму фінансування України на суму 30 млрд євро, курс долара на міжбанківському ринку зріс до максимальних позначок 44,14−44,18 грн. Замість єдиного траншу від ЄС Київ змушений задовольнятися серією двосторонніх кредитів через політичний саботаж основної програми. Про це пише фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.
Реакція міжбанку на «позитивні» новини
Валютний ринок вкрай стримано відреагував на інформацію про альтернативні джерела фінансування державного бюджету. Котирування на міжбанківському ринку (електронному майданчику, де комерційні банки та НБУ купують і продають валюту безготівково) зафіксувалися в коридорі 44,14−44,18 гривні за один долар.
Той факт, що гривня не демонструє зміцнення після публікації цих новин, свідчить про глибокий скептицизм інвесторів та імпортерів. Ринок закладає у вартість валюти ризики того, що реальні строки надходження ліквідності можуть затягнутися, а обіцяних сум виявиться недостатньо для перекриття зовнішньоторговельного дефіциту.
Обхідний маневр замість єдиної європейської підтримки
Головною причиною термінового пошуку запасних шляхів фінансування стала жорстка позиція Угорщини та Словаччини. Уряди цих країн продовжують цілеспрямовано блокувати виділення Україні масштабного консолідованого кредиту від Європейського Союзу, загальна сума якого становить 90 мільярдів євро.
Аби обійти вето Будапешта та Братислави, європейські дипломати активували запасний план із залучення 30 мільярдів євро. Ці кошти планується передати не як загальноєвропейський пакет допомоги, а у вигляді серії міжурядових двосторонніх позик. Головними кредиторами в цій схемі погодилися виступити країни Балтії та держави Північної Європи. Юридична специфіка таких угод полягає в тому, що вони укладаються напряму між двома столицями і не потребують бюрократичного схвалення на рівні всього Європейського Союзу.
Тимчасове полегшення з довгостроковими ризиками
Надходження цих 30 мільярдів євро знімає найгостріші ризики касового розриву (моменту, коли в уряду фізично не залишається коштів на виплати) у найближчій перспективі та дає Міністерству фінансів певне полегшення для оперативного планування.
Однак з макроекономічної точки зору цей крок є лише тимчасовим компромісом. У довгостроковій перспективі фрагментовані кредити не здатні повноцінно замінити заморожений пакет у 90 мільярдів євро. Більше того, такий підхід жодним чином не розв'язує фундаментальну інституційну проблему Євросоюзу — нездатність оперативно ухвалювати консолідовані фінансові рішення через шантаж окремих країн-членів.
