Українська влада розпочинає новий етап боротьби за контроль над інформаційним простором: на розгляд парламенту виноситься документ, який вимагатиме розкриття осіб адміністраторів пабліків в Telegram. Про це повідомляє народна депутатка Ірина Геращенко 11 березня.
Примусова ідентифікація в мережі
Вже завтра Верховна Рада має розглянути законопроєкт, ключовою ідеєю якого є повна деанонімізація Telegram-каналів. Якщо цей документ буде ухвалено, всі без винятку власники та адміністратори спільнот будуть законодавчо зобов'язані публічно розкривати свої особисті дані. Офіційна аргументація такої ініціативи зводиться до спроби зменшити обсяги поширення анонімної дезінформації.
Такі дії парламенту відбуваються на тлі прямої публічної кампанії з Офісу Президента щодо необхідності запровадження обмежень для месенджера в Україні. Приводом для жорсткої риторики став нещодавній теракт у Львові. Після тієї події, 22 лютого, заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці заклик переглянути політику обмежень не лише для вказаної соціальної мережі, а й для будь-яких інших платформ, які дозволяють користувачам зберігати анонімність.
Технічні ілюзії та розробка державного месенджера
Окрім законодавчих обмежень, у владних кабінетах просувають ідею створення повністю підконтрольної уряду комунікаційної платформи. Голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин безапеляційно запевняє, що держава має реальні технічні можливості для суттєвого обмеження функціонування Telegram на території країни.
Водночас політик стверджує, що Україна здатна розробити власний «безпечний месенджер», який стане альтернативою іноземним застосункам для спілкування державних структур, засобів масової інформації та бізнесу. За словами Юрчишина, ресурси для реалізації такого проєкту існують, а технологічною базою для нового месенджера має стати державний застосунок «Дія».
Технічна неспроможність та ризики стеження
Попри гучні політичні заяви, технічна реалізація «деанонімізації» Telegram в односторонньому порядку неможлива без прямої співпраці з адміністрацією платформи, яка історично ігнорує будь-які запити урядів щодо розкриття власників каналів. З огляду на це, єдиним фізичним інструментом впливу для влади залишається спроба повного блокування трафіку на рівні українських інтернет-провайдерів.
Ідея створення «державного месенджера на базі Дії» також викликає серйозний скепсис серед IT-архітекторів. Розробка, а головне — підтримка стабільності високонавантаженого месенджера, здатного безперебійно обробляти мільйони повідомлень та терабайти мультимедіа у реальному часі, вимагає гігантських бюджетних витрат на серверну інфраструктуру. Окрім фінансового аспекту, примусовий перехід медіа та бізнесу в застосунок, який повністю адмініструється державою, створює безпрецедентні ризики для комерційної таємниці, недоторканності джерел для незалежних журналістів та відкриває шлях до тотального цифрового стеження за громадянами.
