Національний банк України розробив законопроєкт, який суттєво змінить порядок розкриття банківської таємниці українськими судами. Ініціатива передбачає встановлення специфічних обмежень на доступ до конфіденційної фінансової інформації. Про це повідомляє «Економічна правда» 31 березня.
Відлуння скандалу з monobank
Першим про плани змінити законодавство обмовився голова Нацбанку Андрій Пишний. Це сталося під час його звіту у Верховній Раді щодо резонансного інциденту з розкриттям банківської таємниці клієнтки monobank. Тоді Пишний закликав парламентарів підтримати майбутні ініціативи регулятора, публічно апелюючи до європейського вектора: «Принагідно хочу вам ще раз подякувати за увагу до питання захисту банківської таємниці і звернутися з проханням підтримати законодавчі ініціативи, які Національний банк незабаром винесе на ваш розгляд для посилення гарантій банківської таємниці в межах виконання наших євроінтеграційних зобов'язань». Втім, жодної конкретики щодо суті «посилення гарантій» очільник НБУ тоді не навів.
Судові фільтри та право вето для іноземців
Реальні деталі законопроєкту стали відомі лише з офіційної відповіді пресслужби НБУ на запит журналістів. Документ пропонує внести зміни до Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України (новації не стосуватимуться кримінального та адміністративного судочинства). Зміни встановлять нові «правила» для ухвалення судами рішень про доступ до тієї частини банківської таємниці, яка надходить до Нацбанку безпосередньо від європейських регуляторів.
Ключовим нововведенням є запровадження своєрідного права вето для іноземних установ: головною умовою розкриття Нацбанком такої інформації за рішенням українського суду буде обов'язкова попередня згода самих європейських регуляторів.
Вимоги кредиторів як офіційне обґрунтування
Наразі Нацбанк готує текст документа до внесення в парламент для подальшого голосування. Офіційним приводом для ускладнення доступу до даних називають необхідність приведення української нормативної бази у відповідність до норм ЄС, зокрема Директиви 2013/36/ЄС. Цей крок позиціонується як невіддільна частина зобов'язань України в межах переговорного процесу щодо вступу до Євросоюзу. Крім того, у відомстві наголошують, що ухвалення цього законопроєкту є однією з прямих вимог, зафіксованих у чинному меморандумі з Міжнародним валютним фондом (МВФ).
