Уряд Куби санкціонував масове звільнення 2010 ув'язнених у рамках масштабної амністії. Офіційно це рішення позиціюється як акт милосердя, проте його ухвалено на тлі гострої енергетичної кризи, спровокованої американською блокадою, та є спробою влади знизити фінансовий тиск на пенітенціарну систему. Про це повідомляє Bloomberg 3 квітня.
Фільтрація амністованих та винятки з правил
Згідно з повідомленням державної газети Granma, право на дострокове звільнення отримали ув'язнені, які продемонстрували належну поведінку, відбули значну частину покарання або страждають на хронічні захворювання. До списку амністованих також потрапили жінки, молодь, літні люди віком понад 60 років, іноземні громадяни та кубинці, які постійно проживають за кордоном.
Водночас уряд встановив жорсткі обмеження. Під помилування не підпадають особи, засуджені за вбивства, злочини сексуального характеру або причетні до незаконного обігу наркотиків. Рецидивістів також залишили за ґратами. Окрім того, влада відмовилася звільняти осіб, засуджених за крадіжку чи незаконний забій худоби, оскільки такі правопорушення розглядаються як пряма загроза продовольчій безпеці острова. Загалом це вже п'ята велика ініціатива такого роду з 2011 року, яка дозволяє уряду розвантажити переповнену тюремну систему і створити видимість гуманізму під час геополітичного тиску.
Енергетичний параліч та російська нафта
Цей крок збігається з критичним періодом для адміністрації президента Мігеля Діас-Канеля. Кампанія «максимального тиску» з боку США фактично відрізала імпорт палива на острів на понад 90 днів. Наслідком цього стали тривалі відключення електроенергії (блекаути) та зростання соціальної напруги серед населення.
Ситуація дещо зрушила з мертвої точки лише після того, як у порт Матансас прибув російський нафтовий танкер, який доставив першу за кілька місяців значну партію палива.
Дипломатичний маневр у бік США
Попри жорстку енергетичну блокаду, дипломатичні контакти між Гаваною та Вашингтоном залишаються вкрай лімітованими. Заступниця міністра закордонних справ Куби Хосефіна Відаль визнала, що між країнами відбулася лише одна офіційна зустріч. Водночас вона надіслала нетиповий для комуністичного уряду сигнал про зміну курсу, заявивши, що Куба тепер відкрита до участі американського капіталу в економічному розвитку острова.
Контекст
Ескалація енергетичної кризи на Кубі досягла піку в лютому 2026 року після підписання у США нового указу, що запровадив вторинні мита та санкції для третіх країн і компаній, які постачають нафту до Гавани. Цей крок відрізав Кубу від мексиканської нафти (державна Pemex зупинила постачання через загрозу американських тарифів) після того, як раніше припинилися поставки з Венесуели. Наслідки виявилися нищівними: відключення світла у східних провінціях тривали до 20 годин на добу, а туристична та авіаційна галузі були паралізовані через критичний брак авіапалива Jet A-1. На цьому тлі російський танкер Anatoly Kolodkin, що пришвартувався у Матансасі з 730 000 барелями сирої нафти на борту, є лише тимчасовим рішенням — за оцінками експертів, цього обсягу вистачить для забезпечення потреб острова не більше ніж на 9−10 днів.
