Продовольча безпека — це не лише про калорії, а про здатність країни забезпечити населення повноцінним і збалансованим раціоном. Нове дослідження Nature Food показало: лише одна країна у світі може самостійно покрити всі сім ключових груп продуктів — від зернових до білкових. Решта, включно з аграрними гігантами, залишаються залежними від імпорту щонайменше в одній категорії, пише Visualcapitalist.
Тільки одна країна охоплює всі групи продуктів харчування
Гайана — єдина країна, яка може виробляти достатньо всіх семи основних груп продуктів харчування для задоволення внутрішнього попиту. Вона не лише покриває всі категорії, але й перевищує потреби в крохмалистих продуктах харчування та фруктах, що робить її явним світовим винятком у продовольчій незалежності.
Китай та В'єтнам близькі до цих показників, кожен з яких охоплює шість із семи груп. Однак обидва відстають у виробництві молочної продукції, що відображає структурні обмеження в ключових секторах. Навіть провідні компанії все ще покладаються на імпорт принаймні в одній основній категорії.
Багатство не гарантує продовольчої незалежності
Країни з високим рівнем доходу часто мають нижчі рейтинги, ніж очікувалося. Наприклад, Канада та Сполучені Штати охоплюють лише чотири з семи груп продуктів харчування. Незважаючи на значне виробництво м’яса, молочних продуктів та зернових, обидві країни значною мірою залежать від імпорту фруктів та овочів.
Ця закономірність відображає географію та клімат. Північні країни стикаються з коротшими вегетаційними періодами, що обмежує внутрішнє виробництво свіжих продуктів. Як наслідок, навіть розвинені сільськогосподарські системи не можуть повністю виробляти збалансоване харчування всередині країни.
Структурні обмеження формують регіональні розриви
Близький Схід і Північна Африка постійно входять до числа найменш самодостатніх регіонів. Обмежені водні ресурси відіграють важливу роль. У регіоні проживає приблизно 6% світового населення, але менше 2% відновлюваних водних ресурсів, що обмежує розширення сільського господарства.
Виробництво риби є ще одним серйозним обмеженням у світі. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на Азію припадає 91% продукції аквакультури. Така концентрація робить багато країн залежними від імпорту морепродуктів, навіть коли вони можуть виробляти м'ясо або сільськогосподарські культури на внутрішньому ринку.
