Що сталося з індексом долара
Індекс долара (DXY) — показник, що вимірює силу американської валюти відносно шести основних світових валют, — торгується приблизно на рівні 98,20. З початку конфлікту DXY злетів більш ніж на 3%, досягнувши 10-місячного максимуму в 100,64 на хвилі масового переходу інвесторів у захисні активи. Відтоді він повернув більшість цих здобутків і залишається приблизно на 0,5% вище рівня, що передував початку бойових дій.
Статус долара як захисного активу ще до початку конфлікту перебував під тиском — через хаос навколо тарифної політики США та занепокоєння щодо незалежності Федеральної резервної системи (ФРС).
У першому півріччі 2025 року долар впав на 11% на тлі тарифного наступу президента Дональда Трампа та його атак на ФРС. Проте злет валюти після початку іранської війни довів: у момент, коли інвестори шукають безпеки, долар залишається активом першого вибору — навіть коли золото і казначейські облігації США традиційно падають.
Чому долар не падає далі
Ключова причина — збереження стійкого попиту на американські активи. Іноземні вкладення в казначейські облігації США (Treasury — боргові папери американського уряду) у січні зросли до $9,305 трлн із $9,271 трлн у грудні, що пояснюється підвищеною дохідністю та зміщенням очікувань щодо зниження ставок ФРС. У річному вимірі закордонні вкладення збільшились на 8%.
Щодо ставок: ринки закладали два знижень від ФРС у 2026 році, тепер розраховують щонайбільше на одне, оскільки зростання нафтових цін через війну створило додатковий інфляційний тиск для регулятора, який і без того займав вичікувальну позицію.
Президент Федерального резервного банку Чикаго Остін Гулсбі зазначив, що зниження ставок може довестися відкласти до 2027 року — залежно від того, як довго нафта триматиметься на підвищених рівнях.
Головний економіст і стратег Numera Analytics Хоакін Кріц Лара пояснює логіку: «Щоб долар продовжував падати, потрібен відтік капіталу зі США або принаймні скорочення притоку. Ми просто не бачимо, що це відбувається».
Різниця в ставках — ключовий захист для долара
Ще один стабілізуючий чинник — різниця у рівнях процентних ставок між США та Єврозоною. Спред між 2-річними облігаціями Німеччини та США становить 1,135 відсоткового пункту — значно нижче піку 2018 року в 3,57 в.п., але вище 20-річного медіанного значення в 0,93 в.п. Це означає, що американські боргові папери досі приносять помітно більше доходу, ніж європейські аналоги, і це стримує втечу капіталу з долара.
Водночас Єврейський центральний банк (ЄЦБ) може посилити свою грошово-кредитну політику через енергетичний шок. Президент ЄЦБ Крістін Лагард заявила в Bloomberg TV, що регулятор ще не вирішив, підвищувати ставки чи ні, оскільки наслідки іранської війни для економіки єврозони залишаються незрозумілими.
За словами Лари з Numera, у середньостроковій перспективі рівень різниці в ставках залишається «дуже сильно на боці США порівняно з Європою».
Чому це важливо
Поточний стан долара відображає протиборство двох сил: геополітичної напруженості, що підтримує попит на захисні активи, та загальної тенденції до послаблення американської валюти, зумовленої структурними дисбалансами в економіці США. Для пересічного споживача це означає збереження відносної стабільності обмінних курсів у короткостроковій перспективі, тоді як ринки уважно стежать за перебігом переговорів між Вашингтоном і Тегераном та рішеннями ФРС щодо ставок.
